ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
ВАЖКОВИХОВУВАНИХ ШКОЛЯРІВ.

     Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку особистості підліткового віку визначає перехід від дитинства до дорослості. У всіх напрямах відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та навчальної діяльності.

     Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності. У повсякденному житті, у школі, сім’ї дуже часто можна почути такі розмови : був слухняним хлопчиком, а тепер став норовистим та грубим ; був спокійним – став нерівноваженим, агресивним.

     Розглянемо більш детально деякі основні характеристики підліткового віку для того, щоб зрозуміти причини і механізм виникнення агресії у цьому віковому періоді.

      Перша гостра проблема підліткового віку – це перебудова відносин з батьками, перехід від дитячої залежності до відносин, які основані на взаємоповазі та рівності.

        Закінчення дитинства і перехід у світ дорослих пов’язане із розвитком у свідомості підлітка критичного мислення. Як вказує І.С.Кон, він не володіє логікою, але вона виникає в його свідомості як примусова сила. Вона потребує на будь-яке запитання однозначної відповіді та оцінки. Це створює у свідомості підлітка тенденцію до максималізму, примушує його поступатися дружбою, вступати в антагоністичні стосунки з близькими людьми.

   Друга особливість і цінне психологічне набуття підлітка – відкриття свого внутрішнього світу.

       У цей період виникають проблеми самосвідомості й самовизначення. У тісному зв’язку з пошуками сенсу життя знаходиться бажання пізнати самого себе, свої здібності, можливості. Підліткове «Я» ще не визначене ; воно не рідко переживається як неясний спокій чи внутрішня пустота, яку необхідно чимось заповнити. Звідси зростає потреба у спілкуванні й одночасно підвищується вибірковість спілкування. Усвідомлення своєї особливості, несхожості на інших викликає досить характерне для цього віку почуття самотності чи страху самотності.

    Дуже часто агресивна поведінка підлітка виявляється для його близьких, знайомих несподіваною і нічим непоясненою.

 Підлітки, що схильні до агресивної поведінки, характеризуються такими психологічними особливостями :

-          мають неадекватну самооцінку (завищену або занижену) ;

-          відзначаються нестійкістю емоційної сфери ;

-          сприймають велике коло ситуацій як загрозливі, ворожі їм ;

-          не оцінюють власну агресію як агресивну поведінку ;

-          завжди звинувачують оточення у власній деструктивній поведінці ;

-          не беруть на себе відповідальність за свої вчинки ;

-          мають обмежений набір реакцій на проблемну ситуацію ;

-          у відносинах виявляють низький рівень емпатії ;

-          позитивно ставляться до агресії, тому що через агресію одержують почуття власної значущості й сили.

Становлення важковиховуваних школярів – складний процес, в якому бере участь велика кількість факторів. Сім’я практично завжди є основним фактором соціалізації, вона ж і виявляється і головним джерелом живих прикладів агресивної поведінки для більшості дітей. Діти навчаються агресивної поведінки як через пряме підкріплення, так і через спостерігання агресивних дій удома. Численні дослідження показали, що для сімей, які виходять важковиховувані діти, характерні особливі взаємини між членами сім’ї.

     Діти схильні відтворювати ті види взаємин, які «практикують» їхні батьки стосовно один одного. Підлітки, вибираючи тактику відносин з братами та сестрами, копіюють своїх батьків. Коли діти виростають та вступають до шлюбу, вони використовують засвоєні способи розв’язання конфліктів і, замикаючи цикл, передають їх своїм дітям. Встановлено також, що жорстоке ставлення до дитини в сім’ї не тільки підвищує агресивність її поведінки стосовно однолітків, а й впливає на розвиток схильності до насильства в більш зрілому віці, перетворюючи фізичну агресію в життєвий стиль особистості.

  Відомо, що негативна поведінка дітей підсилюється внаслідок несприятливих відносин з педагогами, що не володіють навичками спілкування з «важкими» дітьми.

     Фактори виховання і стилю спілкування як з боку батьків, так і педагогів, на які діти реагують найбільш гостро, сприяють формуванню найбільш стійкої агресивної поведінки дітей. Це провокує дітей не тільки на агресивну поведінку, але й сприяє формуванню негативних емоційних

станів : невпевненості у собі, нерішучості, замкнутості.

   Підлітки отримують відомості про агресивну поведінку також із спілкуванням з однолітками. Вони вчаться поводити себе агресивно, спостерігаючи за поведінкою інших підлітків.

   Одним із джерел впливу на прояв агресії підлітків є засоби масової інформації. Жорстокі герої фільмів виступають як моделі, які наслідують діти і дорослі. Демонстрація сцен насильства сприяє розвиткові агресивності.

   Таким чином, виникає необхідність у проведенні системного аналізу особових, соціально-психологічних і психолого-педагогічних чинників, які обумовлюють соціальні відхилення у поведінці неповнолітніх, з урахуванням яких повинна будуватися і здійснюватися виховно-профілактична робота з попередження цих відхилень.